Форс-мажор — істотна зміна обставин та економічна неможливість: новий погляд

Війна більше не є «універсальним виправданням» у договірних спорах. Сертифікат ТПП — лише доказ, а не гарантія, а після скасування Господарського кодексу правила гри для бізнесу остаточно змінилися. Актуальна судова практика, реальні кейси та поради, як правильно закладати форс-мажор і ризики в договорах у новій правовій реальності - у  матеріалі Віктора Сурника, керуючого партнера АО Alarius, для спеціального проєкту "ТОП-50 провідних юридичних фірм України 2026"

Війна змінила не лише економіку України, а й правові орієнтири бізнесу. Якщо у 2022–2023 роках бізнес іще сподівався на «чарівний сертифікат» від торгово-промислової палати (ТПП), то вже у 2025-му стало очевидно, що форс-мажор не рятує всіх. Суди дедалі прискіпливіше розглядають кожну справу, а юристам доводиться вибудовувати аргументи не на емоціях, а на доказах і чітких договірних механізмах.

Новий контекст:
війна та відсутність
Господарського кодексу України

З 28 серпня 2025 року Господарський кодекс (ГК) України втратив чинність відповідно до Закону № 4196-ІХ від 9 січня 2025 року. Відтепер регулювання відносин між суб’єктами підприємництва здійснюється на основі Цивільного кодексу (ЦК) України та спеціальних законів.

На думку юристів-практиків, це суттєво вплинуло на підходи до аналізу та підготовки договорів.

Поняття «господарський договір» і «господарсько-правова відповідальність» поступово зникають із практики. Проте суть проблеми залишилась: війна продовжує створювати ситуації, коли виконання договору стає об’єктивно неможливим.

У яких випадках війна —
не автоматичний форс-мажор?

В умовах воєнного стану бізнес часто стикається із затримками постачань, знищенням складів, мобілізацією працівників. Але це все не означає автоматичного звільнення від відповідальності за тим чи іншим договором.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 7 червня 2023 року у справі № 906/540/22 виснував, що «лист ТПП від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без винятку суб’єктів. Кожен суб’єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов’язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними й невідворотними, що об’єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов’язку».

Тож сертифікат торгово-промислової палати — лише один із доказів, але не гарантія перемоги в спорі. Суди перевіряють:

— чи була подія надзвичайною та невідворотною;

— чи справді вона унеможливила виконання зобов’язання саме цією стороною;

— чи вжито всіх можливих заходів для мінімізації наслідків.

Форс-мажор — істотна зміна
обставин та економічна
неможливість: новий погляд

Постанова Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20 дає чітке розуміння вказаних понять та їхніх відмінностей.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 1 статті 617 ЦК України, частина 2 статті 218 ГК України та стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами за звичайного перебігу справ. Надзвичайними можуть називатися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати й передбачити, хоча проявив достатній ступінь обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить виконання зобов’язання в принципі неможливим, незалежно від тих зусиль і матеріальних витрат, які сторона здійснила чи могла здійснити, а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Що стосується економічної неможливості, то Касаційний господарський суд у своїй постанові у справі № 910/6493/23 від 30 липня 2024 року відмовив у прийнятті економічних аргументів із посиланням на зміну тарифу, зазначивши, що відповідач під час підписання договору мав оцінити можливість його виконання. А тому посилання на підвищення тарифу, про яке було відомо на момент укладення договору, не звільняє від відповідальності.

«Апеляційний господарський суд, пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 903/383/22, правильно зазначив про те, що будь-який суб’єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики щодо зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору».

Підсумовуючи, варто зазначити, що після скасування ГК України, яка встановлює, що особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення зобов’язання стало наслідком обставин непереборної сили.

Однак судова практика свідчить, що економічна неможливість виконання договору (зростання цін, дефіцит палива, блокування рахунків) не прирівнюється до форс-мажору.

Декілька практичних прикладів:
«склад зруйновано,
але зобов’язання залишилось»

Підприємство з Харківщини не змогло постачити продукцію через знищення складу ракетним ударом. Компанія подала сертифікат ТПП й фото — докази руйнування складу. Суд визнав це обставинами непереборної сили та звільнив від штрафних санкцій.

В іншій ситуації підприємство з Київщини посилалося лише на зростання витрат і дефіцит транспорту. Суд визнав це господарським ризиком, відмовивши у звільненні від відповідальності.

Такі кейси демонструють, що для успішного захисту потрібно не просто назвати причину, а довести її вплив на конкретне зобов’язання.

Висновки й рекомендації

Отже, у 2026 році бізнесу та юристам варто звернути увагу на оновлення договірної бази. У зв’язку зі скасуванням ГК України потрібно переглянути шаблони договорів, щоб вони базувалися на нормах ЦК України та сучасних законодавчих підходах.

Важливо чітко прописати умови форс-мажору: що саме сторони вважають непереборною силою, якими мають бути строк і форма повідомлення, порядок надання доказів.

Підставою для відмови у звільненні від відповідальності може стати запізнення повідомлення контрагента навіть на кілька днів. Тож повідомляйте контрагента вчасно.

Обов’язково збирайте всі можливі докази: сертифікати ТПП, фото зруйнованих об’єктів, довідки від військових адміністрацій, листування з контрагентом — все це може стати вирішальним у суді.

Також вносьте до договору так звану hardship clause — умову, що передбачає можливість перегляду ціни або строків виконання у випадку суттєвої зміни обставин. Це ефективний інструмент адаптації сторін у нових умовах без порушення умов договору.

Варто врахувати також, що угоди, укладені до скасування ГК України, можуть оцінюватися за старими правилами, а нові — за цивільно-правовою логікою, тож уточняйте це в тексті договорів.

Підсумовуючи, слід зазначити, що війна показала слабкі місця господарських договорів і змусила бізнес мислити гнучкіше. Форс-мажор більше не розглядається як універсальне виправдання для невиконання зобов’язань, а перетворився на юридичний інструмент точного розподілу ризиків і врегулювання наслідків непередбачуваних обставин. Після скасування ГК України відповідальність за чіткість формулювань і доказову базу повністю лягли на сторони правочину.

У новій реальності виграє не той, хто має сертифікат ТПП, а той, хто має систему доказів, стратегічно та юридично виважений договір.

‍